Новости Блог Статьи Полезности Контакты Главная
Поиск

Первый семейный web-журнал настоящих харьковчан

 

Журналы » Статьи » Добро пожаловать

 

Сонячний рокер. Олег Скрипка.

«Самобутній рокер», «Душа українського етносу», «Сонячний рокер», «Коваль Вакула» - як тільки не називають фронтмена гурту «Воплі Відоплясова», а коротше кажучи «ВВ», Олега Скрипку.  Все це може бути. Але для мене він, насамперед, це уособлення епохи мого життя, мого підліткового періоду разом  із його «Танцями» і першими українськими піснями на радіо, першими концертами в ПК, першими враженнями від музики та перших наших українських кліпів, що і тоді, і зараз були чимось «неформатним».

Російський критик Артемій Троїцький, навіть, назвав його ВВ «неперевершеним еталоном живо-концертного східнослов’янського рок-бенду».

 

 

Під час свого промо-туру Олег зустрівся і з нашим журналом. 

 

- Доброго дня, Олеже! Вітаю Вас в нашому місті.

-Боже мій! Харків! І журналіст розмовляє українською?!

 

 

-А що Вас дивує? Все ж таки – Україна..

- Та знаю! Але ж зі мною у Харкові таке вперше!
Харків зустрів мене дуже привітно, сонцем. Харків - третє місто в частині нашого туру. В нас зараз тур із гуртом „ВВ” і, водночас, із промо-туром «Параду Вишиванок».

 

 

-Параду Вишиванок?

-Це - мій проект. Ось сьогодні зранку я годину в мерії спілкувався із вашими харківськими журналістами… Дуже цікаво, як зустрічає тебе сама зала, і як зустрічає офіціоз і журналісти…

 

 

-Що, велика різниця?

-Так. Журналісти у вас тут якісь занадто серйозні. Ми проїхали по різних містах, але так серйозно нас лише тут зустріли. Якось скуто. Насторожливо якось. Вони, здається, просто не розуміли, що це за тема – Парад вишиванок. Це дуже несподівано, бо тема на яку збиралась прес-конференція дуже цікава. Вже декілька років ми ії розробляли. А суть її проста - люди збираються і йдуть містом парадом вишиванок. В нас була така таємна мета, а може мрія, щоб на День Незалежності, замість параду військового, був парад вишиванок. Це ж класно!  Щоб люди трошки щось співали, танцювали…

 

 

-Тобто щось, що було б дійсно національним, етнічним?

-Народним, я б сказав. Щось таке наше, рідне… І в цьому році нібито це виходить. Наша ініціативна група - це артисти, митці різні, а також люди, які просто хочуть нам допомогти фінансово. Ми з владою домовились, що нам дають згоду на проведення цього дійства на Хрещатику. Тому ми вирушили в промо-тур цього параду по всіх великих містах України, щоб і кожне місто мало змогу взяти участь у цьому проекті. Ну, наприклад, «Слобожанщина представляє» – оркестри там, пісні… І, доречи,  спостереження, ми дуже багато подорожуємо по Україні і поки що Харків – це найменш українське місто. Виглядає навіть так. В Харків в’їзжаєшь – України нема. На вивісках, інше всяке… І це, якщо чесно, трішечки печально. Імідж України тут не дуже підтримується.

 

 

-Може, через те, що поряд - Росія?

-Ну, а тоді Західна Україна? Там Польщі набагато менше, ніж тут - Росії.  Разів в тисячу. Але ж колись Харків був найбільшим українським містом… Сьогодні це десь загубилось. Втрачається ідентифікація. На жаль.

 

 

-Ваш фестиваль «Країна мрій» став вже майже культовим заходом…

-Знаєте, переоцінити “Країну мрій” важко. Думаю, що саме завдяки йому ми маємо сплеск моди на етно. Зараз стало модно ходити у вишиванках.  Активного розвитку набули  різноманітні самобутні українські ремесла: плетення, різбьярство, гончарство, малярство.. Саме після виступу на “Країні мрій” багатьох виконавців запрошують на різноманітні мистецькі заходи та концерти. Так сталося, що тон завдаємо ми. (посміхається)

 

 

-Чи багато виконавців та гуртів приїзжає на «Країну мрій» саме з Харкова?

-З Харкова до нас приїзжає дуже цікавий „Бандур Бенд”. Дуже класний гурт. Я б сказав, супер-класний! Я б хотів ним зайнятися. Але просто не вистачає часу. Думаю, в цьому році треба бути серйозно сісти, подумати - і щось обов’язково зробимо. І в мене на меті є такий гурт  - „Ойра”. Дуже гарний гурт, також. Поки що не можу знайти з ними контакт, але думаю, що в цьому році я знайду можливість. Із Марічкою Бурмакою ми в дуже гарних відносинах…Є в Харкові гарні колективи. Етніку грають. Але, звичайно, в Харкові є більше рок-музики, вона ширше представлена. Взагалі-то Харків серйозно фігурував ще й за радянські часи. «Чиж и Ко», наприклад. І взагалі, цей мелос, який називається на сьогоднішній день – «руський рок», то він, думаю, пішов весь із Харкова. Це ж типовий козацький мелос, козацькі вольності!  В Росії немає такого мелосу. Це - слобожанська музика. Музика Слобожанщини. Думаю, що Харків цього навіть не усвідомлює! Я знаю історію рок-музики, і знаю, що саме тут, ще за радянських часів грали рок. Саме те, що є на сьогодні – «руський рок». Ну і, звичайно, Харків продовжує породжувати такі гурти як „5nizza”.. Дуже цікаві! В Росії, навіть, не підозрюють, що в нас є таке.

 

 

-Я знаю, що харківські рокери Вас дуже поважають. Мій чоловік, коли дізнався, що я буду розмовляти з Вами сказав:  «Це ж той Скрипка, що стрибає вище гармошки! Я ходив на його концерти, ще коли студентом був, десь наприкінці 80-х!» Тоді, наприкінці 80-х, Ви були проривом. Я бачила Ваше відео того часу - це дійсно драйв і дещо надзвичайне!

-Так, я пам’ятаю ці роки. (сміється) Це було весело. Зараз – я більш різноплановий. І ВВ також. Зараз нам подобається змінювати жанри і стилі. Мусить бути демократія. І взагалі, нічого не треба забороняти. Усе можна грати, аби воно було потрібно комусь, крім тебе.

 

 

-Назва вашого туру «25 років на орбіті». Я пригадала, що колись Леонід Каденюк взяв ваш диск із собою в політ. Це якось пов’язано, чи просто так склалось?

-В цьому випадку абсолютно не пов’язано. А так… У нас багато випадків та прикладів, які пов’язують нас із космосом. Леонід Каденюк – це пов’язано із космосом, потім в нас ще й зірка в небі є. Нам ії подарували, коли нам було 10 років. Точніше, це, навіть, не одна зірка, а дві, що крутяться в сузір’ї Ліра. Також в гурту є «нерухомість» на Місяці. Так! І таке є. В турі ми дещо намагаємось із цієї тематики обіграти. Спеціальним чином простроїли програму. Використання відео і такого іншого. В Києві це простіше зробити. Є можливість використати апаратуру потрібну.

 

 

-Ви багато подорожуєте, як сприймають нашу, українську музику за кордоном, саме україномовну музику?

-Люди нормально сприймають нормальну музику. Не має значення якою вона мовою. Україну і українців скрізь дуже гарно сприймають. Люди загалом ставляться дуже позитивно. Єдина точка на планеті Земля, де не дуже гарно ставляться до українців це – Севастополь. Це єдина точка, і це виключення. А так ставлення дуже гарне. Тим паче, хто не любить українську пісню? Одиниці!

 

 

-У Вас є дуже цікаве захоплення…

- Я подорожую різними країнами і збираю цікаві музичні інструменти. Велетенська колекція назбиралась, скажу я вам. В мене є, наприклад, варгани різні. Декілька українських, татарський, якуцький, китайські, індійські, бразильські… Найрізноманітніші за матеріалом, формою, розмірами… Ще – дзвіночки різні, дитячі свистульки. І всі вони грають, уявляєте, який оркестр можна зібрати? (посміхається)

 

 

-А можна побажання нашим читачам?

-Побажання? Це можна! Видання дуже гарне, тому читачам журналу я бажаю гарного смаку і гармонії. Це основне. Читайте те, що вам подобається, читайте те, що вищого ґатунку, споживайте те, що вам дає позитив і гармонію в серці. І ми обов’язково будемо сильні.

 

 

Вперше за мою кар'єру мені не вистачило часу для розмови. Вірніше, вистачило на те, що планувалося, але, спілкуючись із Олегом, хотілося спитати більше, почути більше, бо «сонячний рокер» в живому спілкуванні виявився настільки харизматичною людиною, що прощатися бажання зовсім не було. Людиною, що не просто вірить в те що робить, але й робить й просуває те, у що вірить. А його віра і  дійсно сонячна. Як і в усіх надзвичайно талановитих та наполегливих людей. 

 

 

В. Сєчкіна

 Висловлюємо подяку прес-службі гурту та Антону Фокіну особисто за допомогу в організації зустрічі та за предоставлені фотоматеріали 

Версия для печати