Новости Блог Статьи Полезности Контакты Главная
Поиск

Первый семейный web-журнал настоящих харьковчан

 

Журналы » Статьи » Детский мир

 

Даня та фейерверк

Колись, коли Даня був ще дуже малий, він вперше потрапив на фейерверк. Як зачарований дивився він на велетенські зоряні кулі, що розквітали в нічному небі. Це видовище настільки вразило Даню, що він «захворів» фейерверком. І вирішив обов’язково власноруч влаштувати таке дивовижне свято, коли виросте.

Наближався день народження дідуся. Даню було не впізнати. Ніяких звичайних пустощів та руйнувань – днями хлопець сидів у бібліотеці або на горищі зі старими журналами. Рідні затамували подих.

- Невже за розум взявся? – дивувався батько.

 - Не дитина – золото, - раділа бабуся.

І тільки дідусь мовчки супив брови.

Настав день народження. Даня закінчив усі приготування і з нетерпінням став чекати того часу, коли він, нарешті, влаштує усім сюрприз. От рідні зрадіють, - з насолодою думав він. Непомітно скінчився день. Даня розклав підготовлені пакуночки на огорожі і пошептом заколотника викликав діда з хати. «Любий дідусю, - сказав він, - я власноруч приготував тобі незвичайний подарунок!» І запропонував йому підпалити пакуночки. Що відбулося потім – страшно навіть згадувати. Щось бумкнуло, розсипалося вогняними потоками і освітило все  навкруги. Дідусь дивно здригнувся, закрив очі долонями, схопився за огорожу та почав сповзати на дрова, що лежали поруч . З хати миттю вибігли всі. І, тим часом, як бабуся намагалася привести діда до тями, батько виламував дрина з огорожі… На щастя взимку у Манченках снігу насипає – майже до вікон, тому великому батькові було дуже важко бігти за маленьким Данею. І, може він так і не наздогнав би сина, аж раптом… Коли Даня був вже у кінці вулиці, а батько почав суттєво відставати, чорне передріздвяне небо над Манченками освітилося мільйонами вогняних зірок. Даня від несподіванки зупинився та ошаліло почав озиратися навкруги. Те, що він побачив, остаточно відібрало у нього сили. Він не міг зрушити з місця! З труби дідової хати виривався стовп  іскор, розкидуючі навкруги пічний попіл, як на картині «Останній день Помпеї». І тут Даня згадав пакуночки, які разом з дідом впали на дрова… «Хоч би дах не зірвало,» - встиг подумати Даня і знепритомнів.

Ні, дах, звичайно, не зірве. І зір до діда повернеться наступного ранку… А Даню покарають. І тепер всі різдвяні канікули він буде прибирати сніг на вулиці (мабуть, щоб наступного разу батькові було легше бігти). На Різдво подарують йому книжку про пожежних, і весь наступний рік він буде мріяти, коли виросте, стати підкорювачем вогню.

А зараз лежить він, загорнутий у кожуха, на руках у батька, а з труби дідової хати стовпом іскор вивергаються його нескінченні ідеї.

О. Константинов

Версия для печати